Языковая политика

Ось і стався офіційний анонс доповнення для “Відьмака 3” — Songs of the Past / Pieśni przeszłości, — а згодом і оголошення офіційної української назви: “Давня пісня”.

Я все таки не розумію наших перекладачів. Ми ж самі сміємося з росіян, у яких “Анаболіки” і Боромір здихає зайвий параграф, а перекласти, як написано, часом нездатні аж принципово: “Зерно правди” (Ziarno prawdy) в нас “Дещиця істини”, “Пісні минулого” — “Давня пісня”.

Ну, щодо першого я розумію, звідки взялось. Озирнулись на російський взірець і переплутали вирази “насіння” як зародок/джерело і “зерно” як крихітка чогось: побоялись надуманої двозначності. А ось заміна через сприйняття “давньої пісні” як більш патетичного варіанта, аніж “пісні минулого”, — це для мене незбагненне задзеркалля.

“Пісні минулого” — дуже поетична назва, настільки, що існує вірш Олени Пчілки з такою назвою:

Проречисті тії читаю скрижалі
Народних пісень. І надії, і жалі
Свої тут народ положив у піснях,
Лунає та мова у дрібних листах.
І мертвії ті ватаги із могили
Говорять, торкаючи душу і сили.
Та речі в пустині німій гомонять,
Та люди живії мовчать!

Бо на -ша - жена некого. Портим язык.

Секретарша. Значение жены давно утрачено.
До речі, в українській колись було "ковалева" тощо — за зразком "королеви".

никогда не заходил и не хочу, для меня все эти твичи, онлифанс и прочие все из одной категории молодежного мусора 
Стримы я смотрю только на стариковском Ютубе и там это по сути просто ролики с вопросами по ходу.

Аналогично.

От названий профессий на -лог феминитивы в русском особенно плохо образуются. Маркетологичка? Маркетологиня? Рука не повернётся такое в документе написать.. Что поделаешь, современный русский язык наполовину состоит из совковых канцеляризмов, а наполовину из из жаргона сталинских лагерей.

Для української було б природним -ложка, але такі форми визнані вульгарними, тому просувають уже майже мертвий суфікс -иня. Цікаво, що в українській мові був період його витіснення.

Поширення сфери вживання суфікса -ка в іменниках жіночого роду на означення осіб ішло також шляхом витіснення давніх суфіксів -ыни, -ыня, -иня. Так, наприклад, замість давніх христианыни, сусѣдыни, господарыни, богатыня тощо уже в українських пам’ятках XVI ст. виступають христианка, сусѣдка, господарка, богачка тощо. Правда, сучасна українська мова зберігає ще невелику кількість утворень із суфіксом -иня (<-ыня, -ыни); пор.: княгиня, рабиня, господиня та ін.; пор. також і новіші: грекиня, туркиня, німкиня (поруч: німкеня), діал. ґаздиня та ін.

Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови: Нариси із словозміни та словотвору — Ужгород: Закарпатське обласне видавництво, 1960. – С. 122.

Ну, в родном Урумчи ему мобилизация не грозит, оттого и такой запал.

Нестор не в РФ? А, тогда понятна степень великодержавности.

Мне просто в целом забавно наблюдать ехидство

Никакого ехидства. Кроме желания жить, есть вопрос ради чего умирать. Лично у Вас перспектива умереть за образцовое говно.
Гипотетическая мобилизация? Хе-хе, ну-ну.

Если это не спровоцировало бунт у вас

Вот потому россияне никогда не поймут современные революции. Бунты случаются, не когда настоящее ужасно, а когда забирают будущее.