Просмотр сообщений

В этом разделе можно просмотреть все сообщения, сделанные этим пользователем.


Темы - DarkMax

Страницы: [1] 2 3
1
Общеполитические обсуждения / Империализм
« : 10 Сентября 2021, 15:06:37 »

Суперечливі речі каже пан. Фактаж наче правильний, але до деяких оцінок так і хочеться зробити зауваження.

2
Украина / Украинские "римсковеры"
« : 11 Августа 2021, 19:55:19 »
In the shade of Jupiter-Perunus
Цитировать
I met the High Priest of Jupiter Oleksandr Gorev, who now calls himself Marcus Corvus, at Brownie cafe in central Kharkiv in the middle of 2017. He was finishing up the first temple to Graeco-Roman deity on the territory of historical Sarmatia in quite a few centuries and was looking for sympathizers. As a former leftist with polytheist leanings, who was always dissatisfied with tolerance to self-righteous monotheist elements within leftist political circles, I jumped onto this occasion to learn more about the man, his plans, and theological views.

3
Что думаете про Medium.com?

4
"Golden Heart Motel" ( qorachius.substack.com ) - багатомовний (en/uk/ru) блог політично-філософського спрямування, котрий веде мій знайомий, Анатолій Воронін. 
Колишній лівий, а тепер, за його власними словами, "гедоніст", він пропонує, як на мене, доволі екзотичний погляд на політичне життя Заходу й України.
Також Воронін веде телеграм-канал і Твіттер:
t.me/qorachius
twitter.com/qorachius

5

Історичний розпач
Цитировать
Людина сучасної світової цивілізації мислить історично. Навіть не просто історично, а лінійно історично. Не в колі, не і в поверненні того самого; наші історії-наративи зручно розгорнуті в одному невблаганному напрямі від минувщини до будучини, події в них нанизані на цю наскрізну лінію, наче намистини. Як той Нікейський символ віри, де було викладено-вилито в наративну формулу основні й безсумнівні з погляду віруючих християн події лінійної історії, що була, що є і що ще буде. Якщо ж їх не згадують, події зникають, наче і не існували.

Стаття-послання Путіна «Про історичну єдність росіян та українців» це виклад сучасного московського офіційного символу віри. На обрану наскрізною історичну лінію нанизано ретельно підібрані події, що в своїй багатокілобайтній повноті за задумом автора мають доводити винесену в назву тезу. Фактично, висунуте твердження тут доводиться саме через себе, і можна було б пройти повз, якби це не був програмний текст лідера країни, що останні кілька років веде з нами цілком реальну війну з цілком реальними втратами. А отже, смисл статті далеко не в історичному тлумаченні, а в певному виправданні росіян перед самими собою того, що вони за цей час накоїли.

Численні провали інтерпретацій статті неодмінно розберуть на цитати дотепні журналісти, що спеціалізуються на історичній тематиці. Відмічу головне, що за цим текстом ховається справжній ідентичнісний розпач. А якщо якась намистина не нанизується? Якщо українці і росіяни не об’єднані ні мовою, ні вірою, ні навіть давньокиївською спадщиною, навіть у вигляді вбитої російськими більшовиками династії?

Розпач автора проявляється в тому, що, формулюючи як символ віри обрані історичні події під певним кутом, про що б не йшлося, він веде мову зовсім не про Україну. А про ідеологічне існування самої Російської Федерації! Про її вислизаючу ідентичність. Якщо українці і росіяни не один народ, то коли відбулося хрещення росіян, наприклад? Якщо не було єдності Києва та Залісся, як немає її тепер, то як історія київської династії стосується історії її однієї гілки? Якщо більшовики погані, то чому викликає такий опір «ленінопад» чи дерадянізація? І т. д. Чорна діра власної історії, що не виводилася б з Києва, надзвичайно лякає автора, про неї воліє навіть не думати. Як страхітливо оминали її покоління імперських істориків.

Звідси, з головного замовчання життєвої необхідності України-як-одного-народу для будучини РФ і бере початок і гуманітарна, і військова політика Кремля. Анексований Крим, загиблі від рук окупанта українські захисники на Донеччині… Стаття постулює твердо для найнездогадливіших — це війна не просто за якісь території, це війна за самі підстави існування. А значить, вона ніколи не закінчиться.

Нам же залишається самим вирішувати, що робити з тими, хто не визнає самого нашого існування.

6
Регочу.
Французькі поставники шампанського в Росію пристали на вимогу Москви відмовитися від назви свого напою
Цитировать
Французька компанія Moët Hennessy, власник і виробник низки елітних марок французького шампанського й інших напоїв, погодилася перейменувати французьке шампанське на «ігристе», приставши на вимогу нового російського закону, за яким «шампанським» може називатися тільки шипуче вино, вироблене в Росії, але не в Шампані у Франції.
Далі закон про "русский борщ"?

7

Документальний фільм "Кубанські козаки. А вже літ двісті...", 1992 р

Герой стрічки каже, згадуючи своє стражденне життя: «Нас, українців, душили в старі часи так, що Господи помилуй! Пригадую, я в школі на запитання вчительки, якого я роду-племені, відповів: я козак! Учителька обурилася: «Какой ты казак, ты — русский!» Я ввечері поскаржився на це татові, а той відповів: «Кажи «я русский», сину, як не хочеш опинитися на Соловках!» І далі продовжує цей старий чоловік: «Хто ми є? Правду казати — перевертні, бо перевели нас... З 1933 года пошло усе насмарку...». А авторський голос (Богдан Ступка) корегує: «Але ж не само пішло на смарку! Бо свідомо забирали мову, землю, хліб, худобу, словом — ламали козацтву хребет»

8
Беларусь / Білоруська Злука
« : 09 Июня 2021, 20:14:09 »
https://uk.wikipedia.org/wiki/Радянська_анексія_західнобілоруських_земель
Цитировать
Олександр Лукашенко оголосив 17 вересня «Днем народної єдиності», назвавши події цього дня «актом історичної справедливості щодо білоруського народу, поділеного всупереч його волі у 1921 році за умовами Ризького мирного договору».

9
Brexit / Брехіт: підсумки
« : 16 Апреля 2021, 09:38:31 »
То який результат? Які наслідки?

10
Спершу перейменувався Свазіленд, тепер ось Литва і Грузія взаємно перейшли на ендоніми. Має успіх (キーウ) Кіу-не-Кієфу / KyivNotKiev. А що далі? Парі й Ландан? Дойчлянд? Віна?

Я ж досі не можу змиритися, що більше нема чемерисів, кімликів, Зирянщини, Еревані, Тифлісу, Sebastopol'я. Наче й немає століть взаємної відомості, наче тільки зустрілися народи.

Звісно, це не плач за етнофолізмами, які справедливо виживають. Хохли, жиди та подібні назвиська поза розмовою. Але ж згадані мною раніше назви не є етнофолізмами. Вони лише нейтральні історизми, що свідчили про давність культурних контактів, хай подекуди й опосередкованих. Як на мене, позбуваючись таких реліктів, ми "вкорочуємо віку" мові, відсікаємо її коріння.

У повазі до інших забуваємо себе і не поважаємо інших, вимагаючи поваги до себе. Я б так сформулював суть політики відходу від екзонімів.

12
В якості продовження закритої на ЛФ теми.
Цитировать
Українська російська, або слобожанська мова, не є російською московською з точки зору культурного продукту, який виробляється цією мовою. Я вважаю, що ми можемо нарешті завдяки цьому питанню закрити зону копірайту на російську мову та на переклади книжок з інших мов, й закрити кордони для ввезення книжок із Росії. А також запропонувати російським видавцям відкрити видавництва російською чи слобожанською мовою, але виконуючи при тому закони України. І зробити на законодавчому рівні правопис слобожанської мови (ми побачимо, що вона відрізняється від мови, якою розмовляють москвичі чи у Петербурзі) та зафіксувати мовний стандарт в Україні, у тому числі й для книговидання. Це дасть можливість людям, яким важко спілкуватися українською, відчувати себе носіями слобожанської мови, а це не мова агресора.
Україна – більше, аніж мова? Але чи вона можлива без мови?

13
Украина / Закерзоння
« : 02 Октября 2020, 10:34:56 »
Виїзд як порятунок життя: складна доля українців Польщі.
Цитировать
В історії народів України і Польщі є період, званий «біженством», – це акція витискання православного населення Холмщини і Підляшшя військами Російської імперії углиб країни, що стався під час відступу останніх перед арміями Німеччини і Австро-Угорщини в 1915 році.
Наступного разу це повторилося під час процесу так званого обміну населенням між УРСР та Польщею після підписання Люблінської угоди 9 вересня 1944 року. Українців з Польщі витискали по-різному: обрізали права, нищили культурне життя, погрожували, а також через безпосередній терор, до якого були залучені усі наявні військові польські формування – як комуністичні, так і національно-визвольні. Як відбувалося власне «схиляння терором», спробуємо дізнатися із уривку розділу «Від добровільності до вигнання: три роки крові й сліз» книжки Романа Кабачія «Вигнані на степи. Депортація українців з Польщі на Південь України в 1944-1946 рр».
Книжка вийшла за підтримки Українського культурного фонду.

15
Прочий пост-СССР / Казахский Голодомор
« : 02 Октября 2020, 10:07:16 »
Український переклад статті про казахський Голодомор.
Яка сучасна політика пам'яті Казахстану стосовно цієї історичної події?
Я бачив фотографії монументів, але яке медійне забезпечення пам'яті про голод? Що в освіті, що в ЗМІ, чи бувають якісь публічні заходи?

Страницы: [1] 2 3