1
Общелингвистические обсуждения / Про задорновщину
« on: 30 September 2024, 20:05:23 »
Пояснення проти задорновщини.
This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.
в литовском однозначное соотвествие графема > звукТакого не буває.
§ 17. Коли Ь не пишетьсяХотілось би знайти опис цього явища в лінгвістичних статтях. Саме з явним акцентом на вимову, а не орфографію.
Знак м’якшення (ь) не пишеться: [...]
2. Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ств(о), -ськ(ий): інженер, інший, кінчик, менший, тонший, Уманщина; волинський, громадянський, освітянський, селянський; громадянство, селянство. Але: бриньчати, доньчин, няньчин, няньчити та ін., бо в твірних іменниках між приголосними виступає ь: бренькіт, донька, нянька.
[...]
ЗАВИГРАШКИ, присл., розм. Те саме, що заіграшки. Їй, звиклій до важкої роботи.., праця тут [на дачі] здавалася легкою. Таку роботу можна було робити завиграшки (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 23).Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 46.
ЗАІ́ГРАШКИ, присл., розм. Те саме, що зави́грашки. Свікліцька міцно вхопила ворота й ніби заіграшки одкинула їх набік однією рукою (І. Нечуй-Левицький); – Хтось вас послав чи хто звелів? – Та хто їх посилав – самі пішли, – казала Оксана. – Що їм, молодим та здоровим: пішли, заіграшки, зв'язали [снопи], наговорились, наспівались, ще й додому завидна прийшли (С. Васильченко); – Я ще копу на такій озимині заіграшки нажну, а молодь хіба так уміє серпом орудувати? (М. Стельмах).Словник української мови (СУМ-20)
Розповідаючи пані [personal profile] ryativna_otruta про відмінність українського «результативного» стану від росіянського пасивного (страдательный залог), знову трохи покопався в інтернеті на цю тему та й натрапив на цікаві думки. Сам матеріал є доволі важким до сприйняття — я вас попередив, але ось, до чого все зводиться: автор (чи автори — ну бо він позначає себе як «ми») статті виснує, ніби граматична категорія стану, яка б відповідала такій у германських (Voice, Diathese) чи в тій таки кацапській (залог) мовах, в українській відсутня вза-га-лі. Тобто активний, пасивний чи мій улюблений результативний стани — це все лише некоректне традиційне натягування термінології з інших граматик, насамперед з московської, на українські мовні явища. Мовляв, немає в українській насправді такого поділу на «стани», як його малюють, а тому й сам термін стає зайвим… А що ж натомість є в українській, якщо то не стан? А це просто «конструкції» двох видів, котрі не протистоять одна одній: «активні» та «результатові» (автор пропонує саме термін «результатові» замість «результативні» задля уникнення зайвих конотацій) — і жодних «пасивних». Отаке от…Про активні, пасивні та результатові конструкції в українських фахових текстах на тлі інших мов
Стаття зветься «Про активні, пасивні та результатові конструкції в українських фахових текстах на тлі інших мов» і є, наскільки я розумію, фаховою розвідкою термінологічної комісії, а не міркуванкою задля власного задоволення. Наскільки автор має рацію, я судити не беруся. Але воно цікаве вже тим, що пропонує переглянути саму термінологію стосовно української мови. Це мені нагадало, як японські мовні явища не є де факто тим самим, чим ми їх називаємо за аналогією з нашими власними…