Языковая политика

Радію я спаленим літакам і підірваним ракетам, які не полетять в українські міста. А щодо лічених цивільних жертв я сказав уже: жодних емоцій.

Маю досвід поїдання чайної булки з індичачим паштетом. Цілком смачно.

Внутрішні терки регіонів - це природно. Головне бути згуртованими перед зовнішніми загрозами.

Надо общевосточнославянский алфавит придумать . Один для всех востславов, одинаковые звуки одинаковыми буквами

Дурість. Для розуміння потрібне навпаки єдине написання при різному читанні.

Откуда тырите описание?

Слів? Зі словників, які вважаю каноном: СУМ-11 і Словар Грінченка. Словники доби українізації не поважаю. Тоді часто слова брали не з ужитку, а вигадували самі.

Мерсі! До речі, давно хочу з'ясувати: галаган — це монета?

Ґалаґа́н, -на, м.
1) Искра, головня. Ще ж не згасло ґалаґаном козацькеє сонце. К. Досв. 219.
2) Большой мѣдный горшокъ. Желех.
3) Старинная мѣдная монета въ 4 крейцера. ЕЗ. V. 91. Вообще мѣдная монета. У Марка тілько грошей, шо ним ліку не знати: два слупа золота, два слупа деяментів, а три срібла, а ціла гора ґалаґанів. Драг. 331.
4) Икра изъ бѣлой рыбы. Поп. 102.
5) Поплавокъ въ рыболовныхъ сѣтяхъ. Браун. 9 и 10. Вас. 186. МУЕ. I. 45.
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 346.

---

ГАЛАГА́Н, а, чол.
1. Головатий півень з голою шиєю. Бабин півень, горлатий галаган, злетів на тин і кукурікнув (Олесь Донченко, VI, 1957, 30);  * У порівняннях. Мов півень отой галаган, від хати до хати бігав [отець Нокентій] (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 130).
2. діал. Поплавок на великій рибальській сіті. Од кілка до кілка висіли разками здорові поплавки, що звуться галаганами, пороблені з легкого сухого дерева (Нечуй-Левицький, II, 1956, 221).
3. діал. Старовинна мідна монета, а також мідна монета взагалі. Галаган маю в хустині зав'язаний, булок повні пазухи та й цукру добру байду (Василь Стефаник, III, 1954, 41).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 18.

---

Про букву Ї.

Кілька років тому Дмитрій Биков привернув мою увагу як чи не єдиний російський експерт, котрий цікавиться українською літературою. Щоправда я дуже швидко виявив, що добродій Биков зовсім не володіє українським контекстом і зводить будь-що до впливів Гоголя, неначе знамениту фразу про вихід із "Шинелі" було сказано про нас, а не про них. Я відмахнувся від  очевидно хибних суджень, але продовжував ставитись із розумінням до реплік Бикова щодо російськомовної культури в Україні.
Адже дійсно, наприклад, Одеса поза російським культурним контекстом має винаходити себе наново. Ми досі ніяк не можемо засвоїти Гоголя як безперечно українського письменника, Рєпіна - як українського художника. Це попри однозначно українське походження і однозначно українську тематику. Що ж казати про Ільфа і Петрова? Переклад "12 стільців" з'явився лише в 80-х, і за всі роки Незалежності його не перевидавали жодного разу. Створення українського образу Одеси потребує роботи й часу, незалежно від стратегії будівництва того образу. Тож не обурювався грубими репліками добродія Бикова. Хай бачить нікчемне майбутнє, виходячи з туманного теперішнього, а ми все одно вибудуємо світле майбуття.
Але сталась розмова із Арестовичем. Розмова з дурнем частенько знімає маску з розумної людини. Биков остаточно пробив дно. Тепер зайве шукати справедливе зерно у його словах.

Стандартні галушки без м'яса, але з м'ясом теж поширена версія.