Później mówiono, że człowiek ten nadszedł od północy od bramy Powroźniczej. Szedł pieszo, a objuczonego konia prowadził za uzdę. Było późne popołudnie i kramy powroźników i rymarzy były już zamknięte, a uliczka pusta. Było ciepło, a człowiek ten miał na sobie czarny płaszcz narzucony na ramiona. Zwracał uwagę.
Zatrzymał się przed gospodą "Stary Narakort", postał chwilę, posłuchał gwaru głosów. Gospoda, jak zwykle o tej porze, była pełna ludzi.
Nieznajomy nie wszedł do "Starego Narakortu". Pociągnął konia dalej, w dół uliczki. Tam była druga karczma, mniejsza, nazywała się- "Pod Lisem". Tu było pusto. Karczma nie miała najlepszej sławy.
Karczmarz uniósł głowę znad beczki kiszonych ogórków i zmierzył gościa wzrokiem. Obcy, ciągle w płaszczu, stał przed szynkwasem sztywno, nieruchomo, milczał.
— Co podać?
— Piwa — rzekł nieznajomy. Głos miał nieprzyjemny. Karczmarz wytarł ręce o płócienny fartuch i napełnił gliniany kufel. Kufel był wyszczerbiony.
Nieznajomy nie był stary, ale włosy miał prawie zupełnie białe. Pod płaszczem nosił wytarty skórzany kubrak, sznurowany pod szyją i na ramionach. Kiedy ściągnął swój płaszcz, wszyscy zauważyli, że na pasie za plecami miał miecz. Nie było w tym nic dziwnego, w Wyzimie prawie wszyscy chodzili z bronią, ale nikt nie nosił miecza na plecach niby łuku czy kołczana.
є i
По́зьнєй мо́вьоно, жє чловєк тен надшедл од по́лноци од брами Поврозьнiчей. Шедл пєшо, а объючонего коня провадiл за узде̄. Било по́зьнє пополуднє i крами поврозьнiко́в i римарi били юж замкне̄те, а улiчка пуста. Било тєпло, а чловєк тен мял на собє чарни плащ нарюцони на рамьона.
Зврацал уваге̄.
Затрiмал сє прєд господӯ "Стари Наракорт", постал хвiле̄, послухал гвару глосо́в. Господа, як звиклє о тей порє, била пелна людi.
Нєзнайоми нє вшедл до "Старего Нарокорту". Потю̄гнӯл коня далєй, в до́л улiчкi. Там била друга карчма, мнєйша, називала сє "Под Лiсем". Ту било пусто. Карчма нє мяла найлєпшей слави.
Карчмар уньо́сл глове̄ знад бечкi кiшоних ого́рко́в i змєрiл госьтя взрокєм. Обци, тю̄глє в плашчу, стал прєд шинквасем штивно, нєрухомо, мiльчал.
- Цо подать?
-Пiва, рєкл нєзнайоми. Глос мял нєпрiємни. Карчмарь витарл ре̄це о пло́тєнни фартух i напелнiл глiняни куфель. Куфель бил вищербьони.
Нєзнайоми нє бил стари, алє влоси мяв правє бяле. Под плащем носiл витарти ско́ржани кубрак, шнуровани под шию̄ i на рамьонах. Кєди сьтю̄гнул сво́й плащ, вшисци зауважилi, же на пасє за плєцамi мял мєч. Нє било в тим ниц дiвнего, в Визiмє правє вшисци ходiлi з броню̄, алє нiкт нє носiл мєча на плєцах нiби луку чи колчана.
Recent Posts
были такие отели, которые как свой козырь рекламировали «ноу руссо туристо»
