Язык Тарапуньки

[pitonenko]

учитывая, что книжный и делался по принципу, чтобы от русского отличиться.

вы эту хрень уже 100500 раз повторяете. доказательств, естессно, не будет?

Да не слушаете вы. Приводил времен независимой УНР. А там "правительство", на картах "залив". Ну и словари украинского, где все слова русские есть, но в газетах вы их не увидете.

[Yougi]

Но это же естественно что обычный разговорный украинский без адаптации будет малопонятным для русских и им быстро станет скучно слушать.

А вот Solowhoff так не считает.
 

пуризм?

И пуризм тоже. Я не знаю, как это назвать.
 Вот когда я москалював, у нас в роте были поляки с Житомирщины и украинцы с Житомирщины. Говорили они, на мой взгляд, абсолютно одинаково, но первые утверждали, что говорят по польски, а вторые - по украински. Тогда я спросил украинского Багинского ( был ещё польский Багинский, нифига не родственник ) - в чём разница то? Он долго думал и сказал "Мы, украинцы, ħоворим "поħано", а воны, поляци, ħоворят "кепско" чи "зле". И усё".
 Так вот, вроде как кепско сейчас более ходовой вариант - когда я в последний раз смотрел по Интеру про ниндзя-черепашек, только оно и звучало. Пусть украинские коллеги поправят, ежели я не прав.

 

[Euskaldun]

насчет украинского не знаю, но я точно знаю, что в Белоруссии в советское время целенаправленно русифицировали и искусственно сближали язык с русским, в том числе и путем издания словарей, от которых так оргазмирует питон.

 И механизм очень бесхитростный. сначала вводят русское слово как «синоним» рядом с исконным, потом через пару изданий ставят перенаправление с исконного на русское и в финальном издании исконное слово тупо вынимается. Например:

1. рус. белка - бел. вавёрка 2.  рус. белка - бел. вавёрка, белка 3. бел. вавёрка - см. белка 4. рус. белка - бел. белка

Когда в 90ых был откат этого питоны заверещали, что «язык специально сделали чтобы максимально отличался от русского»

[Pellegrino]

Интересно, кто придумал русский язык?

[Yougi]

Интересно, кто придумал русский язык?

Так генуэзцы жеж

[pitonenko]

Такое пока только на укроресурсах бачив.
Но у нас-то типа лингво-, так что внушаить.
Еще выявить бы германизмы в нерусских словах.

[Euskaldun]

Так генуэзцы жеж

австрийский штаб, не? у них же целое подразделение было лингвистических изысканий

[Euskaldun]

Такое пока только на укроресурсах бачив.
Но у нас-то типа лингво-, так что внушаить.
Еще выявить бы германизмы в нерусских словах.

вы про журнал или чулок?

[Yougi]

Еще выявить бы германизмы в нерусских словах.

"В русском языке все слова, означающее что-либо более сложное, чем грядка с турнепсом, заимствованны из немецкого" приписывается Роберту Энсону Хайнлайну

[DarkMax]

Мова Тарапуньки - це не зовcім суржик. Намагався говорити більш-менш наближено до тодішньої літературної мови. Але так, щоби було зрозуміло і росіянам. Тому говорив сильно спрощено. Тим більше, що образ Тарапуньки - це образ сільського неосвіченого дядька, на відміну від гараццкого абразованого Штепселя.

Ага, широке явище радянської доби: "Simple Ukrainian" з дрібкою суржику. Умисно оминали розбіжності.

А вот Solowhoff так не считает.
 
 И пуризм тоже. Я не знаю, как это назвать.
 Вот когда я москалював, у нас в роте были поляки с Житомирщины и украинцы с Житомирщины. Говорили они, на мой взгляд, абсолютно одинаково, но первые утверждали, что говорят по польски, а вторые - по украински. Тогда я спросил украинского Багинского ( был ещё польский Багинский, нифига не родственник ) - в чём разница то? Он долго думал и сказал "Мы, украинцы, ħоворим "поħано", а воны, поляци, ħоворят "кепско" чи "зле". И усё".
 Так вот, вроде как кепско сейчас более ходовой вариант - когда я в последний раз смотрел по Интеру про ниндзя-черепашек, только оно и звучало. Пусть украинские коллеги поправят, ежели я не прав.

То такі "поляки". У них окрім католицтва і права на карту поляка нічого польського не лишилось.

[Владимир]

Еще выявить бы германизмы в нерусских словах.

Зачем же в нерусских, давно выявлены в русских 

[DarkMax]

насчет украинского не знаю, но я точно знаю, что в Белоруссии в советское время целенаправленно русифицировали и искусственно сближали язык с русским, в том числе и путем издания словарей, от которых так оргазмирует питон.

 И механизм очень бесхитростный. сначала вводят русское слово как «синоним» рядом с исконным, потом через пару изданий ставят перенаправление с исконного на русское и в финальном издании исконное слово тупо вынимается. Например:

1. рус. белка - бел. вавёрка 2.  рус. белка - бел. вавёрка, белка 3. бел. вавёрка - см. белка 4. рус. белка - бел. белка

Когда в 90ых был откат этого питоны заверещали, что «язык специально сделали чтобы максимально отличался от русского»

Насправді маніпуляції радянської влади з буденною лексикою перебільшені.
Списки заборонених слів

Рильський, підтверджуючи існування списків в редакціях, несподівано обертає проблему іншим боком, перетворюючи її на власну ініціативу редакторів. І такий погляд на списки, на мою думку, досить логічний і справді може бути поясненням. Сьогодні ми стикаємося з чимось подібним, коли ті самі редактори мають певний набір мовних порад, подибаних з авторитетних для них видань (на кшталт на протязі-протягом, вірний-правильний).

З досвіду підтверджую, що нині важко відстояти псевдорусизм, а шельмують слова і вирази як русизми вельми довільно й випадково.
Заручники відлуння далекої війни

Мова газет приблизно до початку 1920-х років досить архаїчна, але, сказати б, правильна, наче перебувала в якомусь «природному» стані (не люблю цю метафору, але за браком іншої доводиться до неї вдатися). Тут помітний поділ на західноукраїнську та великоукраїнську частини, відбуваються певні перетікання, але це загалом якась нормальна мова.

Десь у середині 1920-х усе змінюється. Можна зв’язати це з режимом радянської «українізації», коли до українського друку потрапляли люди після коротких мовних курсів та вимушено. Мова на підрадянській частині України помітно псується. Невідомо звідки в текстах з’являються якісь незрозумілі елементи, що викликають в мене вже не замилування, як архаїзми попереднього періоду, а дратування, подив, нерідко сміх. Довершується ця картина наприкінці 20-х. Тодішні видання взагалі стають нечитабельними. І саме в той час починає ламатися мова західноукраїнської преси. З кількох знайдених заміток стає зрозуміло, що після обговорення кілька провідних західноукраїнських інституцій свідомо приймають реформовану більшовиками мову.

Але на цьому хитання далеко не завершуються. В 30-і в підрадянській Україні відбувся відкат практично до попередніх норм. Мова збідніла у виразних засобах, але в багатьох випадках правопис наче вирівнявся. Я розумію, що оцінюю з власного смаку, виробленого саме внаслідок тодішніх рішень і насильства, відстежую зміни з сучасних умов, та хочу тут описати саме своє суб’єктивне враження. Поки не знаю, яким надійним методом чи інструментом можна це враження перевірити. У той час на Західній Україні видно повний роздрай; не знайти двох однакових видань, там навіть «скрипниківку» зовсім не сприймали, знущалися з неї в фейлетонах і, за кількома винятками, не вважали за потрібне переходити.

"Пертурбації" 1920-х і сучасності, як на мене, пов'язані із заливою неофітів без чуття мови, помноженою на політичний мотив.

[Pellegrino]

Такое пока только на укроресурсах бачив...

Товарищ питоненко, а что-нибудь более существенное у вас получится сказать?

[pitonenko]

Никак нет. Просто табличка знакомой показалась.

[Владимир]

Никак нет. Просто табличка знакомой показалась.

А напрасно, что ничего нет, кроме мыслей об укрозаговорах. Опять вспоминается анекдот про рядового СА и кирпич.