Там не той же рід, що в «Гаврила» й «Данила»? В українській у таких словах -а замінюється на -о, імена сприймаються як чоловічий рід ІІ відміни, «мудило» — як середній.
Микола...
слово, которое вы ищите - истеричка 
у него нет мужского рода 
ІСТЕ́РИК, а, чол. Той, хто хворіє на істерію. Щось сміється в грудях і ридає. Що мені? Чи я істерик? Чи поет, чи хорий? (Ольга Кобилянська, III, 1956, 80).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 50.
Історично, істерію пов'язували з проблемами матки (звідки й назва хвороби), тому діагноз «істерик» чоловікам ставили рідко.
Таке трактування було лише на ранніх етапах дослідження.
Но в 20 в. слово «истерик» вполне употреблялось по отношению к мужчинам, это можно проследить по нацкорпусу, к примеру.
ІСТЕРІ́Я, ї, жін.
1. Функціональне нервово-психічне захворювання, що характеризується підвищеною емоційною збудженістю й супроводжується риданням, сміхом, криком, корчами, а також розладом чутливості, рухомої сфери й т. ін. Він, сам себе не тямлячи, в якімсь припадку екзальтації, істерії, божевілля простягає обі руки поза острішок оборога і щосили кричить: — .. Тут [над селом] тобі [градовій зливі] не місце! (Іван Франко, IV, 1950, 338); Треба вважати загальновизнаним, що істерія є продуктом слабкої нервової системи (Павлов, Фізіологія вищої нервової діяльності, 1951, 151).
2. з означ. і чого, перен. Хворобливий інтерес, посилене прагнення до чого-небудь; гарячкова діяльність у якомусь напрямі. Вороги миру роздувають воєнну істерію (Літературна газета, 8.IX 1961, 1).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 50.
А можна сказати «Моя начальница — редкая мудила» або «Моя начальница — редкое мудило»?
(Ну не «Моя начальница — редкий мудила» ж...)
Мудачка. Хоча й без муд.
