Пончики

[DarkMax]

Традиції харчування на ярмарках України у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття

На базарах та ярмарках безпосередньо на очах у покупців готувалися такі ласощі, як сластьони. Це традиційні ярмаркові солодощі, що найчастіше зустрічалися на українських ярмарках. Їх випікання було зафіксоване дослідниками на лівобережних ярмарках Полтави, Чернігова та Харкова. Так, у м. Лубни Полтавської губернії на площі літнього ярмарку у 1874 р. розміщувалася велика кількість сластьонниць [13, 356]. Наприкінці ХІХ ст. на Воздвиженському чернігівському ярмарку міщанки також готували сластьони [2, 77]. У 20-х роках ХХ ст. на ярмарках у Чернігові сластьони продавалися у будках, які спеціально споруджувалися  за тиждень до початку ярмарку [10, 62]. Г.Квітка-Основ’яненко у повісті «Салдацький патрет» описав процес приготування цих ласощів. Жінка-сластьонниця розміщувалася на площі з пічкою, на якій стояв горщик з готовим до випікання тістом. Він обов’язково накривався онучею і тримався під пеленою господині, аби тісто не затверділо. Після того як покупець замовляв тістечко, господиня змочувала пальці, щоб тісто не приставало, відщипувала шматочок, викладала його на сковорідку в олію (зазвичай використовували конопляне масло) і пражила. Готові, добре змочені олією сластьони, що аж текло з пальців, подавала до вживання покупцям: «…Аж шкварчить! Та зараз і пряжет і подає, а вже олією не скупиться, бо так за пальців і тече…» [7, 91]. М.Сумцов пояснює виникнення та поширення сластьон у Росії як запозичення подібного німецького звичаю виготовлення на ярмарках вафель, що був відомий у 2-ій половині ХІХ ст. Під час подорожі до Німеччини він став свідком такого видовища: на міській площі з’явився критий візок, що нагадував товарний вагон, в одному з кутків якого була розміщена піч. Перед ярмарковою публікою жінка почала випікати вафлі і тут же продавала їх гарячими [16, 109]. Традиція випікання сластьон безпосередньо на ярмарку з часом змінилася. Їх почали готувати у домашніх умовах, і продавалися вони вже холодними. На початку ХХ ст. сластьони взагалі почали виходити з ужитку, і їх все рідше можна було побачити на ярмарках та базарах [17, 48].

Відмирає "східнянщина". Нині все на западенський манір. Куди не глянь - самі львівські бренди: львівські круасани львівські пряники, львівські пампухи-не-пампухи-а-пончики.

[Pinia]

Галичани пончики звуть пампухами, хоч пампушки - це печені булочки з часником і зеленою цибулею.

Пампухи [pyzy drożdżowe, kluski na parze, kluski parowe, parzaki, parowańce, parowce, paruchy, ruchańce, ruchane kluski, buchty]  — в польской кухне вид больших пончиков (klusek, pyz) ), приготовленных из дрожжевого теста и приготовленных на пару. Приготовленные клецки имеют сферическую форму, плоское дно, твердую, пухлую и мягкую текстуру.
Вареники из дрожжевого теста подаются теплыми. Сладкий, как бобовый: подается с творогом, фруктами, джемом или сахаром, политый сливками или топленым маслом. Пикантные: как дополнение к тушеному мясу с соусами или как самостоятельное блюдо, когда они покрыты, например, топленым маслом, шкварками из топленого бекона или копченым беконом.

Пампухи из дрожжевого теста подаются теплыми. Сладкиe, как бобовый: подается с творогом, фруктами, джемом или сахаром, политый сливками или топленым маслом. Пикантные: как дополнение к тушеному мясу с соусами или как самостоятельное блюдо, когда они покрыты, например, топленым маслом, шкварками из топленого бекона или копченым беконом.

[Владимир]

Галичани пончики звуть пампухами, хоч пампушки - це печені булочки з часником і зеленою цибулею.

Кухня разная, слова меняются, это нормально
В хрущёвско-брежневские времена пончиками было только ring doughnuts, поэтому filled doughnuts сейчас так и называют донатсами.

[Euskaldun]

Кухня разная, слова меняются, это нормально
В хрущёвско-брежневские времена пончиками было только ring doughnuts, поэтому filled doughnuts сейчас так и называют донатсами.

я из советских времен помню только творожные пончики-шарики. Дрожжевые «бублики» впервые увидел после Независимости, и был ужасно разочарован ими

[pitonenko]

Если надо резко нарастить вес - самое оно.

[Владимир]

я из советских времен помню только творожные пончики-шарики. Дрожжевые «бублики» впервые увидел после Независимости, и был ужасно разочарован ими

А в Мск прямо при покупателе пончики жарили и посыпали сахарной пудрой, регионы разные, поэтому мне было странно удивление Даркмакса.

[DarkMax]

А в Мск прямо при покупателе пончики жарили и посыпали сахарной пудрой, регионы разные, поэтому мне было странно удивление Даркмакса.

Яке здивування? В Україні таке буває. Але ж це не харківські сластьони.

[Владимир]

Яке здивування?

Про пампухи и пампушки.

[DarkMax]

Про пампухи и пампушки.

Яке здивування? Було лише обурення щодо іменування.

[Владимир]

Яке здивування? Було лише обурення щодо іменування.

Значит, я не понял.

[Чайник777]

У нас творожные пончики не особо где продаются. В самых массовых сетях кондитерских и пекарен их нету.

[Euskaldun]

У нас творожные пончики не особо где продаются. В самых массовых сетях кондитерских и пекарен их нету.

у нас творожные только миниатюрные, а большие - только дрожжевые «бублики»

[From_Omsk]

Был в Караганде, купил там набор из маленьких понсиков. Пластиковый стакан с крышкой, в нем 7-10 маленьких пончиков,"бубликообразных", с дыркой посредине. Покрыты разной глазурью, какая начинка - не помню. Первый раз такие встретил. Оказались очень вкусными (и глазурь, и тесто, и начинка... если она была, не помню) и сытными.

[Pellegrino]

Есть, есть и у нас такое зло!




Только продаётся не в пластиковых стаканах, а в картонных коробках:

[Pellegrino]

Мы традиционно жарим дрожжевые пончики с начинкой, а также творожные пончики.

Эти, что на фото, с глазурью, не жарят, а пекут. Те, которые жарят в кипящем масле и посыпают сах. пудрой — это другие пончики: