Однако это касается только "я", с "i" такого не происходит. 
Губна приголосна перед «і» вимовляється приблизно як в англійських be, we, me — приголосна не пом'якшується, але й «і» не переходить ні в «ї», ні в «и». Але «і» можна вимовити й на початку слова, не перетворюючи ні на «ї», ні на «и». Тоді як «я» в ролі самостійної голосної, відмінної і від [а], і від [йа], буває лише в таких словах, як «свято» чи «цвях», де губна приголосна зберігає твердість, а м'якість переходить на зубну приголосну перед нею. Очевидно, цей специфічний звук «я» важчий для вимови, ніж «і», тому скрізь, де не може нічого пом'якшити, він переходить в [йа].