ЕТАЖЕ́РКА, и, жін. Вид меблів у вигляді кількох, розміщених одна над другою, полиць на стояках. Гнат підійшов до етажерки, де стояли подаровані книжки, почав оглядати їх (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 224);
// спец. Невеликий переносний стелаж. Вздовж батареї рухається візок з прикріпленими до нього з обох боків етажерками; на кожній з них встановлено по 5 кормушок (Наука і життя, 3, 1956, 22).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 490.