Фамилии на -ич, -ович,- евич в Беларуси и Украине

[Сергей]

В Беларуси такие фамилии распространены повсеместно, а в Украине они в основном встречаются в западной части страны. Почему так?

[DarkMax]

Бо в Україні виник патронім -енко, а на заході був вплив згаданої Білорусі.

[Euskaldun]

так а почему? потоки населения были?

[pitonenko]

Бо в Україні виник патронім -енко, а на заході був вплив згаданої Білорусі.

На -енко вроде как исторически на западе, потом осели ближе к Левобережью.

[Сергей]

На -енко вроде как исторически на западе, потом осели ближе к Левобережью.

На -енко вроде в западной части Украины не встречается (только среди приезжих).

[pitonenko]

Вообще Левобережье земля  пустынная, заселялась с конца XVI в.

[Владимир]

На -енко вроде в западной части Украины не встречается (только среди приезжих).

Примерно так.

Spoiler: ShowHide

[Сергей]

Ну вот Попович в Закарпатье, а там Венгрия сколько была, а до ВКЛ и Польши далеко.

[Euskaldun]

Ну вот Попович в Закарпатье, а там Венгрия сколько была, а до ВКЛ и Польши далеко.

который Алеша? 

[pitonenko]

Козак на Львовщине порадовал. Видимо, из евреев.
Мораванка наша говорила, что в Чехах это распространенная фамилия, но от козы.

[Solowhoff]

Бо в Україні виник патронім -енко, а на заході був вплив згаданої Білорусі.

Причому тут вплив Білорусі. Це загальнослов'янський патронімічний суффікс.

[Владимир]

Причому тут вплив Білорусі. Це загальнослов'янський патронімічний суффікс.

Общеславянский, причём в Беларуси он не имел сословных ограничений, поэтому там так распространены фамилии на -ич.

[DarkMax]

Общеславянский, причём в Беларуси он не имел сословных ограничений, поэтому там так распространены фамилии на -ич.

В Україні був становим.

У другій половині XVIII століття трилексемну формулу (ім'я, по батькові та прізвище) застосовували до духовенства (наприклад ієрей Матвій Петрович Колосовський) та значного військового товариства (наприклад бунчуковий товариш і бурмистер Павло Якович Руденко). Як зазначав у 1818 році Олексій Павловський, на відміну від російської мови, у якій ім'я по батькові закінчувалося на «-вич», в українській мові воно закінчувалося на «-енко» і часто було також прізвищем (наприклад Грице́нко, Хведоре́нко, Онопрі́єнко, Карпе́нко, Павле́нко), проте коли українці хотіли до когось звернутися з повагою, то зверталися на «-вич» (Григо́рієвич, Хве́дорович, Ону́хрієвич, Карпович, Па́влович).

Поряд з формами на «-ич», «-івна» серед простолюду колись широко побутували патроніми з суфіксами «-нко» (Східна Україна), «-ук», «-юк», «-ин», «-ів» (Західна). Подібні імена по батькові могли утворюватися не тільки від особового імені батька, але й від його прізвиська (пор. Юрій Хмельниченко, а також Остап Бульбенко у «Тарасі Бульбі», Петро Шраменко у «Чорній раді»). Вони дали початок більшості сучасних українських прізвищ.

-енко - загальне, -ович - поважне, головно для старшини, шляхти, дворянства.

Причому тут вплив Білорусі. Це загальнослов'янський патронімічний суффікс.

Вплив для збереження, а не виникнення.

[Solowhoff]

В Україні був становим.

-енко - загальне, -ович - поважне, головно для старшини, шляхти, дворянства.

Це вплив Московщини. Там була сувора регламентація кому писатися з -вич. З 1654 і на Гетьманщині почалося під московським впливом.
А -енко - це первинно для неодруженого молодика, типу син такого і такого.

[DarkMax]

Це вплив Московщини. Там була сувора регламентація кому писатися з -вич. З 1654 і на Гетьманщині почалося під московським впливом.

Насправді ніт. Регламентація з'явилась уже за цариць. Здається, якраз за Катерини II, на якій скінчилась Гетьманщина. А до Петра I взагалі вимагалось іменуватись у зверненнях до влади "полуіменем", навіть якщо ти боярин - усі холопи для царя. Є свідчення, що Хмельницькому постійно відказували обурення з приказів за нахабство підписуватись -ович.Приклад до 1654: Петро Конашевич Сагайдачний. Кошовий отаман Петро був сином шляхтича Конаша (народна форма імені Конон).