Безглузде заняття — писати
вікістаттю про літературний цикл українського російськомовного фантаста, знаючи, що український переклад того циклу ніколи не перевидадуть, оскільки автор займає проросійську позицію і взагалі перебрався у РФ. Та хоч «Відьмакові Великого Києва» дорога у Київ заказана, статтю я таки написав. А згодом ознайомився з її предметом і навіть написав розлогий відгук: "
Наш-не-наш відьмак" (або англійською "
An ‘Elseworld’: A Russian Ukrainian Witcher").
Чому я так вчепився у "Відьмака Великого Києва"? Бо перед очима постала сцена, якої в циклі немає:
Ранений відьмак лежить на грузі, а до нього простягає руку ельфа. Ельфа у діловому костюмі та в українській вишиваній сорочці. І каже відьмакові:
"Wake the fuck up, witcher, we have a city to save!"Колись я таки напишу це. То буде інший, уже третій, як не четвертий відьмак. Не Васильєва, не Сапковського, не польський і вже направду український.
