https://uk.wikipedia.org/wiki/Двоїна#ХІХ_ст._—_ХХ_ст.
Правописна реформа 1933 року, яку здійснили в атмосфері «боротьби з націоналізмом на мовному фронті», розгортаючи репресії, двоїну поряд із літерою ґ і цілою низкою інших питомих рис української мови було заборонено. Андрій Хвиля — тоді заступник наркома освіти УСРР — так описує мету цієї реформи: «…Наркомос України розгорнув роботу в справі ліквідації націоналістичного засмічення мовного фронту України…», «у граматиці ліквідовано…», «ліквідовано архаїчні форми та провінціалізми…», «ліквідовано паралельні форми…». А так пояснює мотиви правописних новацій: «За старим українським правописом в українську мову вносилася низка архаїчних форм та провінціалізмів, які відривали українську літературну мову від живої української мови і вбивали клин між українською та російською мовами[великоросійською, як сказав би DarkMax]. Треба було говорити й писати „дві книзі“, „три вербі“, „три квітці“ тощо. Комісія визнала за потрібне скасувати таку форму в українській літературній мові, і зараз уже не будемо писати й казати „дві слові“, а будемо писати „два слова“, не будемо писати й казати „дві відрі“, а „два відра“».
Двоїну заборонили навіть для наукового розгляду. Що вже навіть казати про те, що 1934 року звільнили з університету через лекцію про двоїну М. Сулиму.
Слід зазначити, що те що в Украинській називають двоиною (e.g. "два кольори") -- це не зовсім те що зазвичай уважають "двоиною" в лінґвистиці. Це viдкривало біурократізаторам мови простір для спекуляцій <<Про заіменник "вѣ" Ви мовляв ніколи не чули: ѿ бачите: двоина вимерла сама гигиги>>(наче сам біурократізватор про заіменник "вѣ" дізнавсь читаючи давньоРуські тексти...)
Приклади двоини можна знаіти на вікі а тако ж у темі тут:
https://lingvoforum.net/index.php?topic=351.0 -- Черкащина рулить, наск. я роз'умію)))))
