Языковая политика

Так само як в англійській є cheesecake та cheeseburger, в українській є сирники та канапки з сиром. Російськомовні ж (в котрих прямо-таки манія лізти вказувати "як правильно" українцям розмовляти) відкопали в якомусь стародавньому словнику дрімучий діалектизм twaróg і намагаються прищепити українській цей польський суржик! Ми можемо використовувати для якихось інших видів сиру окремі назви, наприклад бринза - "румунський сир", але сир - це сир. Візьміть будь-який словник https://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ http://hrinchenko.com/ http://sum.in.ua/ https://r2u.org.ua/ https://e2u.org.ua/ etc - нічого схожого на twaróg ви там не знайдете! Російськомовні полюбляють нав'язувати своє фріцтво як абсолютну "норму".

А хто сказав, що не виправляють? От наприклад слова типу azure, cerulean, zaffre туди явно вороги підкинули й їм треба пояснити, що blue is blue.

Побачте українською: відповідь 2009 ріку.

Це у Марата незакритий кшталт після суперечки в Твіттері: https://twitter.com/viterzbayraku/status/1712098095159209992

НІТ, присудк. сл., заст.

1. Нема. Порода, як у старого, а розуму ніт і за малого (Номис, 1864, № 6357); Я зійшов цілий світ — Мені щастя, ні долі ніт... (Павло Чубинський, V, 1874, 476).

2. у знач. част. Ні. — Чи, може, я справді не вінчана? Так ніт же: усі бачили, сам бог бачив, як ми перед ним у церкві на рушнику ставали (Панас Мирний, V, 1965, 240).

У значенні «нема»:
Дика гуска — звір дуже мудрящий, і підлізти до неї нікоторого способу ніт! (Остап Вишня, Мисливські усмішки, 1958)
Став треба перебивати — то пак у мосту ніт і хворосту — нічого збудувати! (Коляда, Марченко, Кирієнко, Битва під Берестечком, 2016)
Млавий попіл твого моря, Сант-Яго, а сонця ніт. Лем вода прадавніх ранків в моїм серці, знай, бринит (Федеріко Гарсія Лорка, Лірика, пер. Лукаша, 1969)
Від отця вістей ніт, моя рана загоїлася; тільки ж в моїм біднім серці нова і тяжка рана, котру не так легко згоїти! (Іван Франко, Т. 23, 1979)
Би на[й]барзій утіхи світнії на сміхи Подбияли бубенка, ніт на нім утіхи, Ніт одради, боязні повно, бід, стогнання (Пам'ятки братських шкіл на Україні, 1988)
Та тільки ж було й видно, як по Давидовому обличчі ніт–ніт та й перебігала хвиля не то вагання, не то раптового протесту, не то палючого сорому від якоїсь думки.. (Іван Багряний, Сад Гетсиманський, 2011)

У значенні «ні»:
Бакаль такий, що ніт його переплисти, ніт його переїхати (Словник Грінченка)
Може подумаєте, що в нас очі погані? Ніт, очі в нас куди добрі.. (Анатолій Свидницький, Люборацькі, Київ−Ляйпціґ)
— Мариню, душко, зверзь ми яблочко! — Ой ніт, не звержу, милому держу (Календарно-обрядові пісні, 1987)
— Не чую, доню, що говориш, не чую вже, ніт. Не злазила я з печі тридцять п'ять літ (Павло Тичина, Т. 1, 1983)
Ніт, не редакціям належу я, мабуть, а лікарям. І тормоз в писанні — се травма моя, що вже ніколи не покине мене (Олександр Довженко, Сторінки щоденника, 2004)
— Скажіте мені, паньматко Маріє, тільки по-правді скажіте: чоловічої він статі альбо ніт? Бо ця загадка й досі точить мою душу (Валерій Шевчук, Птахи з невидимого острова, 2012)
Щоб, здається, в миру жити, кожна кожній шкоди не робити, свого добра глядіти-доглядати... Ніт же! Злая Кривда все мені наперекір іде.. (Панас Мирний, Казка про правду та кривду)

А ще центром українізації і культурного відродження.

І трошки націоналізму.

Ну что ж, будем знать, что Омелян Йосипович Партицький был російськомовним и нав'язував Евгению Желеховскому и Софрону Недельскому своё гадкое слово "тварог" на 952-ую страницу их словаря.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Німецько-український_словник#Критика
Першим прорецензував «Нѣмєцко-руский словаръ» І.Г. Верхратський, який відзначив гостру потребу словаря як для наукового вивчення української мови, так і для лексичної нормалізації літературної мови. Добрий словник і граматика є її «регуляторами благодатними», але це, за словами критика, не стосується словаря Партицького, бо, по-перше, словник далеко не повний, по-друге, наявно багато кованих слів, яких ніде в Україні не почуєш, і по-третє, «толкованіє слів німецьких значною частю невірне».

Другим рецензентом був Б.Д. Грінченко, який, погоджуючись із Верхратським, писав, що слів пояснено переважно лексемами тодішньої літературної мови Галичини, тому в словарі багато слів чудернацьких з «язичія», московських і, мабуть, витворених самим автором.

Одначе мова південно-західного наріччя української мови займала провідне місце в словарі. У цьому плані О.Й. Партицький заслуговує на увагу істориків і діалектологів української мови.