Що ж, прийшов час це сказати: два роки війни. Й якщо не так вже й давно в нашій культурній реальності слово "війна" без додаткових пояснень означало другу світову/Велику Вітчизняну, то зараз це слово за першим значенням - це напад Росії на Україну.
По мені особисто війна нанесла декілька ударів. Але зважаючи на те, що я постраждав набагато менше мільйонів людей, по особисте я писати не буду. Вважаю це неправильним на фоні мільйонів страшних трагедій.
На цю війну можна дивитися під різними кутами.
Це - страшна трагедія України та українців. Дика й така, що важко піддається опису. Жахлива й така, що й перебільшити не можна.
Сотні тисяч загиблих, серед яких дуже багато мирних жителів, в тому числі дітей. Океан білі та втрат. Зламані долі. Життя з тривогами, вибухами та думкую "влучить чи ні?". Люди, яким у мірних країнах тепер страшно чути просто звук літака. Люди, які втратили дома, майно, близьких, здоров'я, спокій, іноді - все життя. Страшні руйнування. Велика частина України у руїнах. А скільки людей не повернеться з-за кордону... Україна знекровлена.
Україна переможе. В цьому немає сумнівів й до цього йде. Але потім будуть довгі важкі часи відновлення. Й важкого життя тих, хто буде у державі. Невідомо, скільки це все буде тривати й коли держава знов стане повністю здоровою та з затягнутими ранами. Будуть допомогати, але все одно буде дуже важко. Трагедія...
=======
Ця війна - це ще й неймовірне добриво ненависті. Мені дуже боляче дивитися, як мільйони українців ненавидять усіх росіян, звинувачують усіх росіян, радіють, коли росіянина вбиває акула, повністю знелюдніють росіян, не вважають трагедію загибель на фронті тих росіян, яких туди загнали силою. Причина зрозуміла, питань ніяких, але світ це вже сотні раз проходив, й досвід каже - нікола така сліпа ненависть ні до чого доброго не призводила. Й зараз не призведе. В тому числі для самих українців. Країна буде хвора цим. Й від цього треба буде лікуватися. Це ломає добрих й нормальних людей, з ними стається страшне. Й це теж трагедія цієї війни.
Я особисто казав й продовжую казати: вина буває тільки індивідуальною. Я ті, хто розв'язав війну, ті, хто свідомо підтримує, розуміючи, що це, ті, хто чинить військові злочини. Інших винних у Росії та серед росіян немає. Казки про те, що всім росіянам треба підніматися - то казки. Так як й казки про те, що всі винні, бо дозволили Путіна й Ко бути при владі. Ті росіяни, хто ніяк не підтримує війну, та навіть й ті, хто підтримує, бо відверто вважає, що це допомога Україні, боротьба з нацизмом та інше не винні. Як не були винні такі ж німці у Третьому Рейху. Й так далі. Пояснювати довго не хочеться, все одно ті, хто не готові слухати, слухати не будуть. Можливо, мене за таку позицію колись просто вб'ють. Що ж поробиш... Не йти ж цілком проти своєї совісті.
======
Ще один страшний психологічний наслідок війни - це те, що робиться зі свідомістю багатьох українців. Вони стали вірити у такі міфи про Росію, Україну, мови, історію, що страшно. Й це ж теж треба буде лікувати. Зараз не до того, зараз людям й так погано.
=======
Окреме питання - мова. Воно було проблемним в Україні, а зараз просто стало страшним. В якому сенсі. Дуже, дуже багатьох українців охопила ця ілюзія, що російська - то мова ворога, нею погано спілкуватися й таке інше. Мало хто розуміє, що це, навпаки, підхід поразки. Що якого це біса Росія стала володарем російської мови? У неї на РМ якісь особливі права? Та ні в якому разі. Російська мова - надбання всіх її носіїв. Й це така ж мова України, як й Росії. Україна - двомовна країна. Це факт. Й дуже страшно, що зараз багато українців принижують, роблять (причому абсолютно відверто) людьми другого сорту своїх російськомовних співвітчизників тільки за їх рідну мову. Можуть й вбивати почати. Я ось для таких вже ледь не ворог, бо російськомовний. Це бомба у суспільстві. Й вона може вибухнути так, що буде гірше навіть за напад Росії.
Мені здається, особисто я втрачаю свою Україну. Моя Україна двомовна, моя Україна полікультурна, моя Україна не знищує все поспіль під соусом "дерусифікації" та псевдодеколонізації. Я не в Україні, тому не можу нікому вказувати, як жити. Я кажу, що мені боляче втрачати свою Україну. Бо така буде вже дещо чужою...
Й це тільки частково вина українців, що ось все це відбувається з мовою, культурою, міфами, ненавистю. В значній мірі це вина Путіна й всіх, хто організував війну, скалічив українців та довів до такого стану... Не знаю, чого там ВВП хотів, але він віддалив Україну від Росії максимально, Росія втратила до 90% своїх прихильників в Україні й майже увесь внутрішній вплив.
========
Взагалі-то зі стратегічної точки зору рішення вести повномасштабну війну проти України було настільки невдалим для Путіна, наскільки можливо. Він наніс страшний удар не тільки Україні, а ще й собі особисто й своїм народу та країні. До того армію РФ вважали дійсно дуже міцною, нікому й на думку не спадало воювати з Росією. Всі розуміли, що й Крим втрачений Україною, скоріш за все, назавжди. Й санкції були косметичними. А тепер що? Тепер всі побачили, що російська армія посередня, з нею спокійно можна воювати, ніхто вже особливо не лякається ядерних погроз, йдуть атаки по території самої РФ, санкції дійсно важкі, ізоляція серйозна, Путін втратив велику долю поваги у світі, Росія сприймається, як агресор, що веде війну звірськими методами, росіяни поза РФ страждають ні за що. А поразка стане кінцем Путіна. Й Росії ще довго від цього відходити, як це було з Німеччиною після другої світової.
В таке важко повірити, але здається, що Путін та його радники дійсно вірили у те, що на сході, півночі та півдні України буде, як у Криму. Що там зрадіють та підтримають. В них, таке відчуття, й плану особливого не було. Й вони не розуміли, що Крим - це інша історія. Отримали суттєву відсіч. Й яким же фарсом виглядає поздоровлення херсонців, більшість яких зі сльозами на глазах обіймала солдат ЗСУ, з "приєднанням"... До речі, з точки зору Конституції РФ в неї окупований обласний центр!!! Але щось Кремль на це не особливо реагує. Бо прекрасно розуміє, що Херсон - це не Бєлгород або Єкатеринбург. Фарс на фарсі...
----------
Російське суспільство, нажаль, хворе. Не все. Десятків мільйонів людей це не стосується. Але більшості - так. Дуже добре, справді професійно попрацювали багато років пропагандисти різного рівня, руки котрих по маківку у крові. Користуючись особливістю ситуації та важкими 90ми роками, ці люди створили атмосферу ксенофобії, національного високомірства, комплексу втраченої наддержави, шовінізму, імперскості, агресивності, культу особистості навколо лідера, грали та грають на нізменниї інстинктах, створюють образ осадженої фортеці справедливості та світла. Якщо не вдалось 60-65% населення отруїти цим, не було б ніякої війни. Й чим далі, тим більш страшними стають ці процеси та їх прояви, в тому числі й у російській школі. Й це при знищенні політичного поля, де реальної конкуренції давно немає, а останній дійсно сильний політик іншого напрямку був вбитий десять років тому. Російському суспільстві доведеться болюче лікуватися.
Й знаєте що? В Україні до 24 лютого 2022 року було багато людей, що не вірили в те, що з російським суспільством таке відбувається. Я казав цим людям, що йде страшний процес, й це небезпечно для усіх. А вони мені говорили, який класний Путін. Дехто говорить й зараз. Але багато хто за один день несподівано полюбив українську мову, повісив собі український прапор (до того висміював Україну), став ненавидіти Путіна та Росію. Причина зрозуміла. Але ці люди поводять себе так, ніби так було завжди. Ще й мене в чомусь звинувачують. Оце все бісить. Так хочеться назвати імена. Тримаюсь. Ви б чесно зізнались, згадали. Це ж й через вас почалась війна, ви це розумієте? Це вам використовувала російська пропаганда. Соромно? Чи обманюєте самих себе й самі себе запевнили, що такого не було? Ну-ну.
Й ще одна страшна, з моєї точки зору, річ. На мій погляд, на фоні війни Україна багато в чому косплеїть Росію та СРСР у найгірших їх проявах. "Генеральна лінія партії", а хто незгоден - дебіл, зрадник та поза законом. В СРСР були "вороги народу", в Росії зараз "іноагенти", а в Україні - "ждуни" та "колаборанти", до яких записують всіх, хто не згоден з тією самою "генеральною лінією". А лідер держави відверто бреше на міжнародному рівні про "в нас цінності, тому ми людей на війну палками не заганяємо", а в цей час мобілізація в Україні проходить вже страшніше, аніж то було у Росії у вересні-жовтні 2022го. Зрозуміло, що Україні дуже важко, але якщо ось так йти радянсько-росіцським шляхом, то навіщо тоді був Майдан, навіщо там люди гинули?.. Справа ж не в Януковичі, він був лише проявом.
=======
Зазвичай держави воюють за свою незалежність. Україна її отримала ніби мирно. Але тільки ніби. Просто війна за незалежність була відкладена.
Інша справа, що у самій державі до війни та незалежності відношення різне. Й це робить ситуацію дуже важкою.
========
24 лютого... Це, нажаль, буде датою трагедії. Причому вже незабаром так на цей день будуть дивитися й у Росії. Страшна дата...
