1
Украина / Re: Перевертні
« on: 25 November 2023, 19:27:57 »Так Пушкин не велел ее разыгрывать.Трушний афророський реп і повинен бути неполіткоректним.
И друг степей еврей...
Нет уж, нехай дурь видна будет
Так само, як і афроамериканський.
This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.
Так Пушкин не велел ее разыгрывать.Трушний афророський реп і повинен бути неполіткоректним.
И друг степей еврей...
Нет уж, нехай дурь видна будет
Не-не, был бы эфиоп, стоял бы памятник до сих пор в парке.Пушкінофіли просто не додумались розіграти расистську карту. Могло б і спрацювати, до речі.
Голосний [і] на місці [ě] зустрічається у південно-західних та південно-східних говірках і становить норму сучасної української літературної мови (літо, ріка). У північних (поліських) говірках у наголошеній позиції найчастіше вживається дифтонг [ie], а в частині говорів — монофтонги [ɪ], [e], [ê]. У ненаголошеній позиції трапляються [e] або [ɪ] з твердим попереднім приголосним, порівняймо: діед — дедóк, дидóк.
Как в Московском княжестве начала 17 в. книжки писали и читали на ЦСЯ, а в бане говорили по-русскиТам щось інше — російська ж як літературна мова з життя харків'ян нікуди не зникла. Скоріш, можливо, вгадуються паралелі з пізнім радянським розподілом ролей: російська — «практична», українська — «поетична». Харків, з моєї суб'єктивної київської точки зору, в чомусь консервативніший за Київ: якісь архетипи, моделі поведінки, звідкись знайомі ще з дитинства, але «зараз так не роблять», там продовжують жити. Що не дивно: тяжіння до епохи, коли Харків був головним містом, і до країни, в якій він був головним містом, до тих ролей і правил.
Не очікував побачити всіх чотирьох разом в одній команді. Хоч, мабуть, від них можна чекати чого завгодно.
Міжнародний євразійський рух
Засновник і голова Євразійського руху — Олександр Дугін у співпраці з лідерами Братства — Дмитром Корчинським та Прогресивної соціалістичної партії України — Наталією Вітренко.
У 2005 році Міжнародний євразійських рух активно співпрацював з Дмитром Корчинським та Олексієм Арестовичем, які критикували євроінтеграційні процеси в Україні.
Зокрема він отримав по зубах на окружній міста Харкова...У Харкові можливий і Жадан. Так, російська мова домінує, але повної відірваності від україномовної частини України ще нема — обидві мовні фракції українських патріотів Харкова помітні в публічному просторі, хоча проросійські сили також присутні. От якби Харків балансував лише між російськомовними патріотами та проросійськими силами, вже невідомо, на чию користь був би цей баланс.
Про английскую порадовало.Зловтішайтеся на здоров'я.
Скажите, но ведь такое и обратно работает, для русскоговорящих?Частково так, але не у всьому. Російська мова є не лише в Україні, і навіть без її підтримки українською владою, російськомовні мають можливість споживати інформаційний продукт, вироблений в Росії, продавати туди свій інформаційний продукт, працювати віддалено на росіян чи поїхати працювати в Росію. Українська мова більш залежна від її підтримки Україною, і якщо такої підтримки обмаль, то таких запасних варіантів україномовні не мають — обмеження їхніх прав тут є обмеженням їхніх прав взагалі. У кучмівський період відкритість кордонів з Росією давала російськомовним більше, ніж україномовним могла дати номінальна підтримка їхньої мови державою — хоча державний статус мала лише українська.
Ну и любопытно стало, когда это депутаты ограничивали права украиноязычных...Розширення сфери використання російської (чи іншої) мови за рахунок звуження сфери використання української мови є фактичним обмеженням прав україномовних. Менше можливостей отримувати інформацію рідною мовою, менше можливостей активно її використовувати, менше можливостей отримати нормальну роботу, розмовляючи лише українською, якісну освіту тощо. Комуністи й регіонали просували регіональний статус російської, слуги зараз протягли закон, що надає преференції англійській — усе це б'є по фактичних правах україномовних.
Вы троллите или вас покусал т. Питоненко, который все причины нынешней войны сводит к лингвистическим (как он это понимает)?Скажімо так, мовна ситуація впливає на політичний вибір населення і визначає умови, в яких ця війна ведеться. На Донеччині зробити ДНР можна, на Чернігівщині зробити ЧНР — ні. Війна могла б ніколи й не початися — самого лише мовного фактору для її виникнення недостатньо. Але якщо вже вона почалася, то ми бачимо кореляцію між мовною ситуацію в тому чи іншому регіоні і тим, де ворог отримав по зубах і втік, а де зміг міцно окопатися.
Думаете, такие украиноязычные бойцы остались? Мне кажется, на русскоязычных соратников никто не гонит, это гражданские украиноязычные могут гнать на тех, кто поёт по-русски на улице. Причём даже не в Украине.В армії служать люди, які вчора були цивільними. Чому серед них не може бути людей з твердими мовними переконаннями? Інша річ, якщо те, що я написав вище, справді має місце, то таких україномовних бійців справді може ставати менше і менше — з вини командирів, що вирішують мовні конфлікти таким способом.
Русскоязычные бить будут?У російськомовних командирів у руках є набагато елегантніший інструмент. Уявімо, в частині з'явився україномовний боєць, якому дуже не подобається, що інші бійці продовжують розмовляти мовою ворога. Він висловлює це невдоволення вголос, йому відповідають: «Так, ти тут у нас головний український патріот?! То бери в руки автомат і йди на «нуль» штурмуй ворожі укріплення!», а тих, хто «не намагається зруйнувати бойовий дух», відправляють на якісь трохи легші завдання. Після серії боїв, україномовних солдатів, які посміли розкривати свій рот на побратимів, стає кількісно менше, ніж російськомовних — з об'єктивних причин. Тож те, що російськомовні військові наговорили у відповідь на закид Фаріон — і «бери в руки автомат», і «у нас в части все русскоязычные, в основном» — цілком може виявитись «обмовкою за Фрейдом».
це дивлячися для когоЗ багатьма її тезами можна погодитись, але потім щось як сказоне...
коли живеш у такому місті як дніпро - то розумієш що вона є правою
або ми їх - або вони нас
Фаріон давно муляє російськомовним і взагалі східнякам. Не думаю, що тут якась "рука Кремля". Просто нарешті зручна позиція "для биття". Назріло за десятиліття.Фаріон — це такий Гітлер з reductio ad Hitlerum, але з додатковою опцією «покликати живого Гітлера, і він вам зараз наговорить...». Україномовній спільноті вона як лідер думки незручна і нецікава (хоча, якщо подумувати, те, що вона озвучила нещодавно, мало відрізняється від того, що лунало рік тому мало не на офіційному рівні і вважалося соціально прийнятним). Україномовні можуть погоджуватися з багатьма тезами з її монологів, співчувати чи симпатизувати їй, але як публічна особа вона корисна виключно для своїх опонентів (проросійських, російськомовно-патріотичних, перехідних форм між ними і т.д.). Якщо її витягають на світ божий, щоб піддати нищівній критиці, то це не тому, що вона сяка-така всіх смертельно образила десять років тому, а для того, щоб пробити нею певну стіну, відволікти на неї увагу суспільства, просунути певні зміни, прямо протилежні тому, до чого вона закликає.
Та й російськомовні патріоти давно намагаються відстояти своє право бути собою. Для них, як-не-як, дедалі менший культурно-політичний простір. Здається, напередодні якраз була чергова хвиля агітації "Переходь на українську" (бачив якусь рекламу у соцмережах). Схоже, цей скандал частина алергічної реакції.